Поезія вільних

А поезія Симоненка дуже актуальна …

  

Можливо, знову загримлять гармати...

Можливо, знову загримлять гармати, І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу, Своє життя рятуючи одне.

Але не я... Я квизнути не стану, Хоч як не буде боляче мені, — За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття —

Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя.