Українська мова та література

  За свої недовгі 47 років життя борець за Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився з сином Дмитром. Пропонуємо вам кілька настанов Василя Стуса, які він дав своїй коханій дитині.   Характер – це головне Коли Ти матимеш свій характер — щоб був по Тобі і щоб був міцний, то буде найважливіше — за всякі там університети. Бо характер — це фундамент для майбутньої будівлі. Коли він міцний, то на ньому можна зводити хмарочоси, він витримає будь-яке навантаження. Людський характер, правда, на відміну од будівлі, виробляється чи не на все життя. Кожен великий іспит життьовий показує, чого вартий підмурок. Він може зруйнуватися — коли слабкий (орли стають свиньми), може підруйнуватися, а може не тільки витримати все, а ще й зміцніти. Як на мене, люди зі своїм характером без вищої освіти кращі за людей із ромбом, але без характеру.   Безхребетні досягають успіху легше, але живуть нецікаво Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром“, тоб...

 

 

 

🎬🎞 10 вересня 1894 року на хуторі В’юнище (нині смт Сосниця) Чернігівської області народився Олександр Довженко. Художник і письменник, захоплений красою й гармонією у житті. Вимогливий і невтомний режисер із залізною силою волі, фільми якого стали новим словом у світовій кінематографії, а кінострічка «Земля» увійшла до десятки найкращих фільмів усіх часів. Живучи у вигнанні в москві, Довженко сумував за Україною, мріяв повернутися на рідну землю. Незадовго до смерті митець писав до президії Спілки письменників УРСР: «Вертатись хочу на Вкраїну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись його одібрано в мене. Великої квартири мені не треба. Тільки треба мені, аби з одного бодай вікна було видно далеко. Щоб міг я бачити Дніпро і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так настирливо ночами почали маритись мені...» Відповіді він не отримав.  Український геній досі лежить у нелюбій холодній ворожій москві. 💬 Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах іст...

 5 вересня день пам'яті Георгія Якутовича - видатного графіка і книжкового ілюстратора, майстра ліногравюри, ксилографії та офорту, художника кіно,  батька Сергія Якутовича, діда Антона Якутовича, Шевченківського лауреата (1930-2000). Творчість династії Якутовичів унікальна і самобутня. У дитинстві за текстом повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" Георгій Якутович, дитина військового, родина якого часто переїздила, осягав українську мову.  Ще у 1962 р. Георгій Якутович почав створювати ілюстрації до повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", а Сергій Параджанов знаючи про це, а також про те, що Якутович любить Карпати, запропонував художнику працювати над своїм фільмом. Сергій Параджанов сказав про Георгія Якутовича: "Він не просто художник, а художник, що мислить. Можна було б знайти, мабуть, талановитішого за нього, але вдумливішого - ні. Він привів нас у Карпати як гід. Вони йому знайомі. Він врятував нас від пейзанства, від фаль...

   Ти вже не згинеш, ти двожилава, Земля, рабована віками, І не скарать тебе душителям сибірами і соловками, –  слова Василя Стуса, які додають сил та впевненості, що окупант приречений. Сьогодні день пам’яті Василя Стуса – день, коли він загинув у карцері табору для політв'язнів. Не йшов на компроміси й проти своїх принципів. Турбувався про долю України, її мову та культуру. Не боявся бути собою. Незламний!  Вічна пам’ять. За всіх невинно вбитих, за всі знищені життя українців – до перемоги!