Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному ро

 Сучасні соціальні виклики, зумовлені глобалізацією, європеїзацією, утвердженням тенденцій відкритого суспільства, інформатизації, інноваційності в усіх його галузях, зумовлюють необхідність посилення вимог до змісту та якості освіти. Із початком повномасштабного вторгнення росіїна територію України особливого загострення набула проблема ефективної організації освітнього процесу, спрямованого на формування компетентного мовця – патріота своєї держави, який шанує державну мову, послуговується нею, дбає про її розвиток.

Українська мова – основа державотворення, потужний інструмент формування національної свідомості українців. Володіючи значним розвивальним потенціалом, українська мова акумулює загальнолюдські й національні цінності, соціокультурні норми взаємодії, правила міжкультурного спілкування тасоціальної поведінки. У цьому контексті особливої актуальності набуває потреба розроблення ефективних освітніх технологій, що сприяють усебічному розвиткові особистості учня/учениці, формування в них готовності до самореалізації в умовах динамічних суспільних змін.

Метою освіти Закон визначає «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей». Отже, в результативній частині акценти зміщено із засвоєння знань і набуття конкретних умінь та навичок на розвиток компетентної мовної особистості учня/учениці, їхніх інтелектуальних і творчих здібностей, ціннісних орієнтацій.

Розвиток компетентної мовної особистості – це не супутній чи стихійний продукт процесу навчання, а його мета і результат.  Зі зміною освітніх орієнтирів українська мова як шкільний предмет покликана бути засобом розвитку й соціалізації учнів.Нагальною вимогою часує формуванняу здобувачів освіти внутрішньої мотивації до вивчення української мови; ціннісного ставлення до державної мови, набуття субʼєктного досвіду послуговування нею в різних сферах суспільного життя; надання знанням і вмінням з української мови функційності, дієвості.Для формування ключових компетентностей важливо зосередити зусилля на формуванні загальнопредметних умінь (працювати з інформацією, аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, висловлювати припущення іробити висновки,розв’язувати проблеми, працювати в команді, приймати рішення, ефективно спілкуватися, генерувати нові ідеїтощо), розвиткові критичного мислення .

У процесі навчання необхідно заохочувати й підтримувати самостійність мислення, що дає змогу учням/ученицям розмежовувати власну й чужу позицію, порівнювати й оцінювати їх, формувати систему ставлень.

Упродовж тривалогочасу навчання української мови було зорієнтоване на накопичення знань відповідно до заданої наукової парадигми, що позбавляло цейзнаннєвий багаж перспектив застосовування його за межами школи. Зі зміною освітніх орієнтирів українська мова як шкільний предмет покликана бути засобом розвитку й соціалізації учнів.Нагальною вимогою часує формуванняу здобувачів освіти внутрішньої мотивації до вивчення української мови; ціннісного ставлення до державної мови, набуття субʼєктного досвіду послуговування нею в різних сферах суспільного життя; надання знанням і вмінням з української мови функційності, дієвості.Для формування ключових компетентностей важливо зосередити зусилля на формуванні загальнопредметнихумінь (працювати з інформацією, аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, висловлювати припущення іробити висновки,розв’язувати проблеми, працювати в команді, приймати рішення, ефективно спілкуватися, генерувати нові ідеїтощо), розвиткові критичного мислення й емоційного інтелекту.

Важливе значення для формування компетентності «Навчання впродовж життя» мають оргдіяльнісні вміння. Тому вивчення кожної теми рекомендуємо починати з цілевизначення, що сприяє становленню цілеспрямованості, активізації внутрішніх мотиваційних резервів, умотивованості рефлексії, оскільки між цілевизначенням і рефлексією є логічний зв’язок, що забезпечуєздатність учнів/учениць займати зовнішню позицію стосовно свого «Я», критично оцінити себе, свою діяльність, виявити невикористані резерви, окреслити шляхи подальшого самовдосконалення.З огляду на це доцільно пропонувати завдання й запитання, які учні зможуть застосовувати як орієнтири в пошуках шляхів розв’язання повсякденних життєвих проблем.

У процесі навчання необхідно заохочувати й підтримувати самостійність мислення, що дає змогу учням/ученицям розмежовувати власну й чужу позицію, порівнювати й оцінювати їх, формувати систему ставлень.

Прикметною ознакою сучасного уроку української мови є широке й різноманітне використання текстового матеріалу – засобу навчання, що має значний дидактичний потенціал. Зміст текстів спрямовуємо на формування патріотизму, ціннісного ставлення до української мови, народу – носія мови, рідного краю, людських чеснот, утвердження моралі, розвитку емоційного світу учнів, естетичних смаків тощо. Фрагменти текстів, що застосовують як матеріал для вправ, спонукають учнів успішно взаємодіяти у процесі розв’язання типових для їхнього віку життєвих проблем, аналізувати різні ситуації, висловлювати власне ставлення до явищ, подій або вчинків, визначати й характеризувати учасників спілкування; висловлювати свої почуття і враження від почутого й прочитаного; засвоювати морально-етичні й психологічні принципи взаємодії; виявляти емпатію тощо.Вправи і завдання, розроблені на текстовому матеріалі, мають передбачати також формування в учнів умінь оволодіння різними техніками і прийомами читання.Це сприяє ефективній роботі з інформацією, критичному оцінюванню й інтерпретуванню її, розумінню текстуй підтексту, створенню якісних власних текстів різної жанрово-стильової належності, визначенню достовірності інформації, основної думки тексту, порушеної в ньому проблеми, переведенню тексту в інший формат (карту пам’яті, таблицю, схему, малюнок, колаж тощо)

Прикметною ознакою сучасного освітнього процесу є змішане навчання, що зумовлює використання традиційних і новітніх методик, які в результаті поєднання й змішування їх допомагають реалізувати поставлені завдання. Змішане навчання передбачає зміщення акцентів із пасивного засвоєння знань до самостійного здобування їх, що сприяє розвиткові самоосвітніх умінь учнів. Необмежений доступ до інформації, зокрема навчальної, розміщеної на різноманітних електронних носіях, уможливлює формування у здобувачів освіти вмінь працювати з інформацією.

У цих умовах відбувається зміна видів діяльності суб’єктів освітнього процесу: можна не просто прослухати новий матеріал у дистанційному режимі, але й обговорити його. Це формує в учнів уміння працювати в команді, комунікабельність, активність, сприяє розвиткові аналітичного й критичного мислення.

 Змінено роль учителя в освітньому процесі: з ретранслятора навчальної інформації на порадника, консультанта.

Усі передбачені Державним стандартом уміння об’єднано в 4 групи:

1. Уміння працювати з інформацією:

1.1. Знаходити, добирати необхідне 1.2. Унаочнювати

1.3. Сприймати й реагувати

1.4. Робити висновки

1.5. Аналізувати

1.6. Оцінювати

1.7. Виявляти головне/другорядне 1.8. Змінювати форму подання тощо)

2. Текстові вміння:

2.1. Сприймати.

2.2. Інтерпретувати.

2.3. Аналізувати.

2.4. Збагачувати естетичний та емоційно-чуттєвий досвід. 2.5. Осмислювати зміст, ставити запитання.

2.6. Змінювати епізоди.

2.7. Виявляти проблему.

2.8. Формулювати основну думку.

3. Комунікативнівміння:

3.1. Створювати письмові висловлення.

3.2. Висловлювати і захищати власні погляди, думки, ідеї,переконання. 3.3. Взаємодіяти письмово в режимі реального часу (в цифровому

середовищі).

3.4. Визначати наміри співрозмовників.

3.5. Висловлювати власне ставлення до події, проблеми, дії,вчинку.

3.6. Регулювати свій емоційний стан.

3.7. Використовувати доцільні для конкретної ситуації жанри мовлення. 

3.8. Аналізувати ситуацію спілкування, коригувати її.

4. Мовні вміння:

4. 1. Розуміти й пояснювати роль мови в житті людини й суспільства.

4.2. Виявляти, розуміти й пояснювати мовне явище.

4.3. Досліджувати мовне явище.

4.4. Збагачувати власне мовлення, демонструвати активнийсловник.

4.5. Використовувати знання мови у мовленнєвій творчості.

4.6. Користуватися словниками.

4.7. Дотримуватися норм літературної мови.